?

Log in

No account? Create an account

shulhatar

shulhatar

View

Navigation

Skipped Back 10

23 червня 2010

(без теми)

Share


Jakiej przeszlosci potrzebuje przyszlosc?

(Назву не я придумав, це все поляки, здається, Томаш Стрийєк :). Переклад такий - про яке минуле (і як) треба розповідати (дітям у школі, зокрема), щоб у нас було ...ну, світле майбутнє).
Про це вчора у ЦПЄСі, у підвалах Могилянки говорили Верстюк (заступник шефа ІНП - на диво, ще при роботі), Яковенко та інші особи (Гнатюк, Касьянов, Маслійчук, Толочко...). Вищеназвані двоє достойників/світил історичної думки/не-дуже-високопосадовців є членами групи з розробки нової концепції історичної освіти в Україні, і ця група уже накатала як проект концепції, так і проекти нових програм для всіх класів школи, за винятком 6-го (стародавній світ і трипільців вирішили не чіпати) - повні, з погодинною розбивкою, пропонованими ілюстраціями до кожного уроку і т.п. Все це щастя можна подивитися на сайті ІНП - http://www.memory.gov.ua/ua/461.htm
. Є така підозра, що Табачнику всі їхні ідеї якось до лампочки (а Янукович засне на першій сторінці концепції), але Яковенко прямо сказала, що працювали вони на перспективу, незалежно від прізвищ гарантів КУ.

Що цікавого сказали?
Верстюк розповів про осучаснення викладу, наближення його до сучасного школяра, який не відчуває себе своїм серед козаків, волів і глечиків (а от особисто маленький Верстюк - відчував: він у бабиному селі бачив транспортування глечиків на підводах до базару; при цьому якийсь із його 5 онуків на дідове "Ти ж козак?" здивовано відповів "Ні"), а також винесення оціночних суджень і взаємозаперечних точок зору з нормативного тексту в додатки та обговорення. Наприклад, голодомор в нормативному тексті (який має займати десь половину підручника) описується, але не називається геноцидом. В додатки ж (друга половину обсягу підручника) пропонується включити висловлювання як прихильників версії геноциду, так і їхніх опонентів, а учні хай самі визначаться в ході дискусії під керівництвом учителя.

Яковенко описала принципову структуру програм: на першому місці (за важливістю, обсягом матеріалу, часом на вивчення) - "людина і природа" (під чим чомусь розуміють не тільки історичну географію та історію побуту, а й демографію), на другому - "людина і суспільство" (сюди чомусь потрапила історія господарства - як вони її відділятимуть від першого блоку - не знаю), на третьому - "людина і влада" (власне політична історія), і на останньому - "людина і культура" (всі ці Шевченки, Бойчуки і Лятошинські).

Багато говорили про необхідність відходу від "державницької історії" (Яковенко зізналася, що підсвідомо її до цього підштовхувало розчарування у сучасній начебто українській державі), про своєрідний стиль ведення полеміки в Україні - кожен проповідує своїм, а з "тією стороною" спілкується через лайливі рецензії (хтось у статті, котру надрукував "День", обізвав концепцію Яковенко і компанії "кастрацією української освіти (чи душі - точно вже не пам'ятаю) - "День", звичайно, надрукував би і контрвідгук, але пані Наталі, наскільки я розумію, не хочеться брати участь у такій дискусії).

З особистого - у Яковенко слово-паразит "значить"; раніше чи я його не помічав, чи не було його - якщо друге - старіє професорка... Бачив Костянтина Юхимовича - весь сивий, Олександру Володимировичу здалося, що К.Ю. здав - сподіваюся, що тільки здалося... Поруч з нами до приходу Олі Гнатюк сидів якийсь молодий співробітник їхнього посольства - з приходом начальства перемістився під стіночку, до студентів, що спізнилися. Сама пані Оля розповіла жалібну історію про вивчені у школі "ХРВякЯП", котрі ледве не відбили їй всяке бажання займатися українською філологією. Хтось із слухачів відповів, що йому особисто (одному з лише двох людей у класі, одначе) текст Мирного "пішов" - причому "пішов" настільки, що обоє, захопившись читанням, навіть не склали обов'язкового плану, але вчителька поставилася з розумінням. Дивно, але у моєї матері теж про цей роман прекрасні спогади (і про вчительку - може, це все і пояснює?), в той час як у мене нема жодних спогадів, ні жалібних, ні навпаки - а в програмі він точно був!
 


09 червня 2010

(без теми)

Share

І знову репост


10 червня о 18.30 відбудеться акція «Ні поліцейській державі». Учасники акції пішою ходою пройдуть від м. Лук’янівська до Шевченківського райвідділу міліції (вул. Герцена, 9), де було вбито студента Ігоря Індила. В рамках акції відбудеться сидячий протест. Учасники зображуватимуть на асфальті  контури людей, які стали жертвами міліцейського свавілля.

…Майже три тижні минуло після загибелі Ігоря. Громадськість дала правоохоронцям тиждень для покарання винних (нагадаємо, що перша акція проти міліцейського свавілля відбулась 1 червня). Тиждень минув, винних не покарано, а МВС продовжує заявляти: «Сам тричі впав».

Міліція вперто продовжує застосовувати до людей репресивні методи, які вже сьогодні перетворюють її на «ескадрони смерті». Про це свідчать події в Харкові, Кіровограді. Те, що відбувається зараз в країні – це початок насадження поліцейського режиму.

Для того, щоб нас цілком обеззброїти, влада хоче відібрати у нас право на мирні зібрання та свободу вираження думок. У Верховній Раді 17 червня відбудеться голосування одіозного законопроекту № 2450 про мирні заходи, який обмежує можливості громадян впливати на неправомірні дії влади.

Збір учасників: 18.30

Додаткова інформація для ЗМІ за телефоном 063 696 66 61 (Анастасія)


03 червня 2010

(без теми)

Share

Шпорлюк в Могилянці

1 червня о 15 годині Роман Шпорлюк представляв свою книжку "У пошуках майбутнього часу". Нічого особливо нового (для мене) він не сказав (знову розповідав про виникнення сучасного географічного образу України у праці Перевєрзєва про Харківське намісництво, про каталонців, своє навчання в Оксфорді і т.ін.). З цікавого: хтось із його оксфордських професорів  (хто? конспектувати було треба, бляха-муха) порадив йому Покровського з формулюванням "схожий на Ісайю Берліна" (ну, Шпорлюк і зацікавився). Сам він неправильно наголошує російські слова, бо вчився в підрадянській Польщі, де, звичайно ж (!), була латина та нові західні мови, але не було російської.

(без теми)

Share


Мітинг під Шевченківським РВВС
 
Ну, сходив я на акцію проти убивць у погонах. Людей було кількасот, всі дуже мирні. "Свобода" заважала як могла (вони, правда, розповідають, що у них своя власна, і притому раніше запланована акція; не знаю, не знаю). Коротше - не налякали міліцію. Вийшло не так смішно, як з "анти-Табачними" протестами (на них я не був, але про них чув), але на справжній тиск на владу так само не схоже.

Дві фотографії:



31 травня 2010

(без теми)

Share

                            Дістали, карочє

Репост з
http://maidan.org.ua/static/news/2010/1275129492.html:

У вівторок 1 червня о 10.30 в Києві біля Шевченківського відділку МВС за адресою вул. Герцена, 9 свідома громадськість розпочне акцію протесту проти сваволі вітчизняних міліціонерів, які катують та вбивають людей в Україні. Активісти також протестуватимуть проти як фактичних, так і законодавчих (законопроект 2450) спроб влади та міліції обмежити право на мирні зібрання в Україні.

Громадськість, студенти та матері пройдуть траурною ходою до Шевченківського відділку міліції, під який покладуть траурні вінки та квіти в пам'ять вбитого нелюдами в погонах хлопця (всі присутні хлопці мають бути з зав'язаними на рукавах світлими хустинками). Також беріть з собою порожні порожні пластикові пляшки, наповнені дрібними камінцями чи монетами.

Після акції – тижневе очікування реакції і, якщо її не буде, або вона буде неприйнятною, організація більш масштабних та більш радикальних акцій протесту.

Акції солідарності пройдуть і в регіонах.

Організаторами акції є велика кількість громадських організацій, активні люди, журналісти, одногрупники та сусіди вбитого хлопця.

Приєднуйтеся! Поширюйте цю інформацію! Приходьте самі та приводьте знайомих! Cваволю треба зупинити! Бєспрєдєльщиков необхідно покарати!

З метою уникнення піару на смерті хлопця організатори акції не називаються, партійна і організаційна символіка на акції не використовується. Ті організації, для яких пріоритетом було посвітити своєю символікою, вже відмовились від участі в акції.

З усіх питань звертайтесь до координатора акції - Євгенії Малих, +38 093 388 33 66, mal.e.ua@gmail.com
-----------------------------------------------------------------------------


P.S. (від себе):

Почитаєш про такі злочини - і починаєш думати, що той російський блогер, котрий хотів ментів спалювати на майданах, мав-таки рацію. З іншого боку - мій однокласник ходив у синій формі (а може, й зараз ходить). Його я вбивцею або катом не уявляю. Тим не менше, якщо колись дійде до масових виступів, то якраз йому і дістанеться, а не, скажімо, Могильову.


14 січня 2010

(без теми)

Share

Куліш, том другий

Учора був на презентації критиківського видання ПЗТ Куліша (точніше, другого тому серії листів, і заразом другого досі виданого тому взагалі). Вів академік Яцків (все це було в межах його "Елітарної світлиці" в Домі вчителя). Основні презентанти  - Олесь Федорук (власне, упорядник листів) та Грабович (шеф усього проекту), виступали по ділу, просили грошей і т.п.. До них приєдналися директорка музею Куліша у Шостці (при міській бібліотеці) Ольга Євтушенко (барвисто-штампований виступ, який нагадав мені шкільних україністок; аж двічі похвалила мера-"благодійника", якогось Ногу - не місто, не міську раду, а саме особисто Ногу) і Плющ. Той самий, котрий просив Зайця "не стрибати від мікрохвона до мікрохвона". Він у нас тепер голова фонду імені Куліша. Говорив, як голова колгоспу (яким він і був), переповідав байки про Куліша, Шевченка, Фундуклія (у деякі з них сам уже не вірить). Хвалився виданням Нахлікової двотомної монографії про Куліша, обіцяв перевидати її 50-тисячним накладом (а отже, на ПЗТ грошей не дав і, мабуть, не дасть).
Таке.

19 жовтня 2009

(без теми)

Share

Міхєєв та Грицак

 

9 жовтня, києворуський семінар Толочка.

Виступав Савва Міхєєв, розповідав про свої дослідження графіті Софії Новгородської та думки з приводу графіті Софії Київської. Написи переважно виглядають так: "Господи помози рабу своєму....". самі імена інколи виглядають цікаво  - Герша (Герман), Гл[ять]бка/ко (Гліб), Борка/ко (Борис) в одному випадку, Сандус - в іншому, і т.д. Судячи з іменослову, перші троє цілком можуть бути єпископом та князями (тезками страстотерпців); хто такий Сандус - науці невідомо (коли я в обговоренні сказав Міхєєву, що Сандус може бути хрещеним фіном, він відповів, що про таке ще не думав; інше припущення від когось з учасників семінару (не знаю, чи серйозне) - вірменин Сандро). 
Димінутивну форму Міхєєв пояснює як самоприниження перед Богом (і Толочко його в цьому підтримав), аналогії Василько (і, як не дивно, Глібко - в берестяній грамоті того ж часу, що й графіті - кінець одинадцятого сторіччя) були відкинуті (перша як наросток, що злився з коренем, втративши димінутивність, друга (лише Толочком) як не княжа (Міхєєв вважає, що могла бути і княжою), а отже, іррелевантна для графіті за авторством ієрарха та Рюриковичів).
Здогади Савви щодо київських графіті (які він, на відміну від новгородських, бачив тільки у виданнях) були частково заперечені місцевими (дуже місцевими - софійськими) спеціалістами. Наскільки я зрозумів, зараз точиться дискусія про датування Софії Київської на підставі найстаршого графіті. Міхєєв вважає найстаршою доведеною датою 1027 (якщо я правильно згадую) рік - після примирення Ярослава зі Мстиславом, і сильно після першої письмової згадки про (невідомо, чи ту, і взагалі, чи кам'яну) Софію. Кияни і киянки напроти мене в три голоси наполягали, що існують графіті значно давніші, близькі до (коли не помиляюсь) 1020 року.
Дві теоретичні проблеми, підняті на семінарі:
1. Чи є дата, вказана в написі, обов'язково датою його створення (Міхєєв навів приклад розрахунків дати кінця світу - аж до 7000/1492 року, які явно могли бути записані будь-коли; інші дискутанти твердили, що ставити під сумнів всі написи (а не тільки такі нетипові, як вищенаведений) не можна - втратиться всякий сенс використання графіті для датування);
2. Міжрегіональні відмінності у палеографії Київської Русі (Міхєєв доводив, що за деякими винятками новгородці і кияни в один і той самий час писали однаково; деякі кияни наполягали, що уже виявлені систематичні відмінності, які унеможливлюють використання Залізнякових датувальних ознак (вироблених, тим більше, не на графіті, а на берестяних грамотах - іншому класі матеріалу); не домовилися). Цікаво, чи був якийсь політичний присмак в цій дискусії?
Більш особисте: схоже, Міхєєв приїхав з сином років шести (в джинсах з діркою на одному коліні). Я спершу думав, що це дитина/онук когось із киянок (він з ними сидів, одягав фломастери на всі пальці і т.п.), але киянки вийшли, по завершенні дискусії, а хлопчик залишився поруч з Саввою (хоча той і дуже молодо виглядає, як для батька). Думаю, чи не із старообрядців вони (ім'я та прізвище підходящі)? Якщо так, то дуже модернізовані (навіть незважаючи на наукові інтереси старшого з них).

16 жовтня, лекція Ярослава Грицака в Центрі польських та європейських студій НаУКМА

Д-р Грицак представляв свою нині створювану книгу ''Making of Modern Ukraine'', чи, скоріше, думки з приводу книги. По-перше, сама назва неправильна - Україна є абсолютно модерним утворенням. По-друге, наш регіон Європи породжує мало ідеологій, та й ті не найліпші - комунізм з мазохізмом (йому підказали ще нігілізм (прийнято) та хасидизм (заперечено, як не-ідеологію)). По-третє, релігія має величезне значення для націотворення (посилався на Адріана Гастінгса та Ентоні Маркса (автора "Faith in Nation"), який виводить ранню появу англійського націоналізму з широкого сприйняття Вікліфового перекладу Біблії). По-четверте, Гобсбом і Геллнер (які релігійного чинника у націотворенні не бачать), сильно помиляються. По-п'яте, релігія визначає (хоча й не абсолютно) долю суспільств (показав ту ж схему, що й на обкладинці "Життя, смерті та інших неприємностей" - з успішними протестантами, конфуціанцями  й католиками, та не-дуже-успішними православними, екс-комуністами і т.д.)
Ще цікавинки: згаданий Гастінгс був одруженим ксьондзом-місонером в Африці, який уникав церковної кари начебто через повну ві
дсутність єпископів у його регіоні; козаки були не тільки (а спочатку - і не стільки) українцями, скільки ким завгодно ще - від Балканів до Уралу (показав дуже цікаву карту авторства якихось німецьких істориків, які вираховували походження козаків за їхніми прізвищами); повторив когось із ранньомодерних поляків про  належність козаків (ранніх) скоріше до мусульманства, ніж до православ'я, а також Стріляного про можливість російської історії, написаної без козаків, і неможливість української (я в обговоренні заперечив першу половину тези Стріляного); згадав про українських предків Маркса та Леніна (рекомендував статтю Петровського-Штерна), і висловив здогад, що у випадку утворення незалежної України в сімнадцятому сторіччі марксизм міг би виникнути на Україні (я в тому ж таки обговоренні висловився у тому сенсі, що не були б рабини-Марксові предки живі, якби Хмельницький переміг); повторив свою тезу з "ЖСтІН" про недорозвиненість українських міст XIX - початку XX століть (я навів приклади сучасного Луганська та Бостона 1920-х років на підтвердження типовості таких недоміст - характерних, врешті, і для Бразилії, Африки чи Індії; Грицак, здається, погодився, сказавши, що якраз ненормальний (з західноєвропейського погляду) розвиток і є нормою).

 

28 червня 2009

(без теми)

Share

Рябчук


15 червня був у книгарні "Є" на презентації Рябчуком,  Ірванцем і (пізніше доєднаним до них) Гаранем книжок першого з названих - "Сад Меттерніха" та "Улюблений пістолет пані Сімпсон".
Назва другої книжки - алюзія на придуркувате сімейство Сімпсонів, у якому дружина, виманивши у чоловіка пістолет з щирим наміром його кинути, несподівано відчула, що зі зброєю вона подобається собі значно більше. Очевидна паралель з помаранчевими (я, правда, сумніваюся, чи мали вони щирий намір демонтувати стару систему). Цьому, власне, книга і присвячена. Перша ж з названих - збірник фейлетонів про наш (і східноєвропейський взагалі) безлад, взаємне незнання одне одного, поєднане з погордою та заздрістю, і т.п.
Гарань робив вигляд, що образився на Рябчука, котрий обізвав політологів "найманими телепропагандистами" (фраза моя, сенс - Рябчуків). Ясно, що пан Микола негайно виключив пана Олексія з означеної в лапках категорії. Виступ Ірванця щось не запам'ятався.

13 червня 2009

(без теми)

Share

Нотатки-2
6-9 травня - конференція у  Празі (щось про History and Nation-building... or State-Building).
22 травня - читання з нагоди 90-річчя Пріцака в Могилянці (дуже скромно, чесно кажучи; хоча були цікаві доповіді - Потапенко про її Слобожанщину, якоїсь сибірячки про могилянців в Томську - до речі, цікаво, що вона спокійно називає українців малоросами - гарний тон в Росії, чи як?)
26 травня - презентація "України модерної" в ЦПЄС (з тувинським "Інтернаціоналом" на початку).
28 травня - те саме в "Є" (з українським "Інтернаціоналом" a cappella наприкінці і зайшлим комуністом-дискутантом).

14 квітня 2009

(без теми)

Share

Нотатки

8 квітня - екскурсія до бібліотеки Пріцака. 9 квітня - диспут Верстюка, Мицика, Щербака та Яковенко про підручникову історію. 14 квітня - презентація книжки Ільюшина про УПА та АК (чув В'ятровича, Касьянова,  Лисенка, а також ведучого Кульчицького та самого автора).
Розроблено LiveJournal.com