shulhatar

Міхєєв та Грицак

9 жовтня, києворуський семінар Толочка.

Виступав Савва Міхєєв, розповідав про свої дослідження графіті Софії Новгородської та думки з приводу графіті Софії Київської. Написи переважно виглядають так: "Господи помози рабу своєму....". самі імена інколи виглядають цікаво  - Герша (Герман), Гл[ять]бка/ко (Гліб), Борка/ко (Борис) в одному випадку, Сандус - в іншому, і т.д. Судячи з іменослову, перші троє цілком можуть бути єпископом та князями (тезками страстотерпців); хто такий Сандус - науці невідомо (коли я в обговоренні сказав Міхєєву, що Сандус може бути хрещеним фіном, він відповів, що про таке ще не думав; інше припущення від когось з учасників семінару (не знаю, чи серйозне) - вірменин Сандро). Димінутивну форму Міхєєв пояснює як самоприниження перед Богом (і Толочко його в цьому підтримав), аналогії Василько (і, як не дивно, Глібко - в берестяній грамоті того ж часу, що й графіті - кінець одинадцятого сторіччя) були відкинуті (перша як наросток, що злився з коренем, втративши димінутивність, друга (лише Толочком) як не княжа (Міхєєв вважає, що могла бути і княжою), а отже, іррелевантна для графіті за авторством ієрарха та Рюриковичів).
Здогади Савви щодо київських графіті (які він, на відміну від новгородських, бачив тільки у виданнях) були частково заперечені місцевими (дуже місцевими - софійськими) спеціалістами. Наскільки я зрозумів, зараз точиться дискусія про датування Софії Київської на підставі найстаршого графіті. Міхєєв вважає найстаршою доведеною датою 1027 (якщо я правильно згадую) рік - після примирення Ярослава зі Мстиславом, і сильно після першої письмової згадки про (невідомо, чи ту, і взагалі, чи кам'яну) Софію. Кияни і киянки напроти мене в три голоси наполягали, що існують графіті значно давніші, близькі до (коли не помиляюсь) 1020 року.
Дві теоретичні проблеми, підняті на семінарі:
1. Чи є дата, вказана в написі, обов'язково датою його створення (Міхєєв навів приклад розрахунків дати кінця світу - аж до 7000/1492 року, які явно могли бути записані будь-коли; інші дискутанти твердили, що ставити під сумнів всі написи (а не тільки такі нетипові, як вищенаведений) не можна - втратиться всякий сенс використання графіті для датування);
2. Міжрегіональні відмінності у палеографії Київської Русі (Міхєєв доводив, що за деякими винятками новгородці і кияни в один і той самий час писали однаково; деякі кияни наполягали, що уже виявлені систематичні відмінності, які унеможливлюють використання Залізнякових датувальних ознак (вироблених, тим більше, не на графіті, а на берестяних грамотах - іншому класі матеріалу); не домовилися). Цікаво, чи був якийсь політичний присмак в цій дискусії?
Більш особисте: схоже, Міхєєв приїхав з сином років шести (в джинсах з діркою на одному коліні). Я спершу думав, що це дитина/онук когось із киянок (він з ними сидів, одягав фломастери на всі пальці і т.п.), але киянки вийшли, по завершенні дискусії, а хлопчик залишився поруч з Саввою (хоча той і дуже молодо виглядає, як для батька). Думаю, чи не із старообрядців вони (ім'я та прізвище підходящі)? Якщо так, то дуже модернізовані (навіть незважаючи на наукові інтереси старшого з них).

16 жовтня, лекція Ярослава Грицака в Центрі польських та європейських студій НаУКМА

Д-р Грицак представляв свою нині створювану книгу ''Making of Modern Ukraine'', чи, скоріше, думки з приводу книги. По-перше, сама назва неправильна - Україна є абсолютно модерним утворенням. По-друге, наш регіон Європи породжує мало ідеологій, та й ті не найліпші - комунізм з мазохізмом (йому підказали ще нігілізм (прийнято) та хасидизм (заперечено, як не-ідеологію)). По-третє, релігія має величезне значення для націотворення (посилався на Адріана Гастінгса та Ентоні Маркса (автора "Faith in Nation"), який виводить ранню появу англійського націоналізму з широкого сприйняття Вікліфового перекладу Біблії). По-четверте, Гобсбом і Геллнер (які релігійного чинника у націотворенні не бачать), сильно помиляються. По-п'яте, релігія визначає (хоча й не абсолютно) долю суспільств (показав ту ж схему, що й на обкладинці "Життя, смерті та інших неприємностей" - з успішними протестантами, конфуціанцями  й католиками, та не-дуже-успішними православними, екс-комуністами і т.д.)
Ще цікавинки: згаданий Гастінгс був одруженим ксьондзом-місонером в Африці, який уникав церковної кари начебто через повну відсутність єпископів у його регіоні; козаки були не тільки (а спочатку - і не стільки) українцями, скільки ким завгодно ще - від Балканів до Уралу (показав дуже цікаву карту авторства якихось німецьких істориків, які вираховували походження козаків за їхніми прізвищами); повторив когось із ранньомодерних поляків про  належність козаків (ранніх) скоріше до мусульманства, ніж до православ'я, а також Стріляного про можливість російської історії, написаної без козаків, і неможливість української (я в обговоренні заперечив першу половину тези Стріляного); згадав про українських предків Маркса та Леніна (рекомендував статтю Петровського-Штерна), і висловив здогад, що у випадку утворення незалежної України в сімнадцятому сторіччі марксизм міг би виникнути на Україні (я в тому ж таки обговоренні висловився у тому сенсі, що не були б рабини-Марксові предки живі, якби Хмельницький переміг); повторив свою тезу з "ЖСтІН" про недорозвиненість українських міст XIX - початку XX століть (я навів приклади сучасного Луганська та Бостона 1920-х років на підтвердження типовості таких недоміст - характерних, врешті, і для Бразилії, Африки чи Індії; Грицак, здається, погодився, сказавши, що якраз ненормальний (з західноєвропейського погляду) розвиток і є нормою).